Логопедія -- наука про порушення розвитку мовлення, його подолання і запобігання йому засобами спеціального корекційного навчання і виховання.

     У перекладі з грецької воно означає "виховання мовлення" і є одним із розділів корекційної педагогіки.Предметом логопедії є вивчення закономірностей навчання і вихованяя осіб з порушеннями мовлення і пов"язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Психологічною основою методик корекції порушення мовлення у дітей є теорія мовлення і мовленнєвої діяльності, що реалізується в її основних видах: слухання, говоріння, читання, письмо.Ці види мовленнєвої діяльності є основними для взаємодії людей у процесі вербального спілкування.

     Психологічна природа мовлення розкрита в дослідженнях Л.Виготського, М.Жинкіна, О.Леонтьєва, Т.Ушакової та інших.

     Мовлення посідає центральне місце в процесі психічного розвитку дитини і внутрішньо пов"язане з розвитком мислення й усвідомленням загалом.

     У процесі мовленнєвого дослідження у дитини, що нормально розвивається, формується мовленнєва ( лінгвістична ) здатність. О.Леонтьєв зазначає, що механізм мовленнєвої здатності формується на основі природжених психофізіологічних особливостей людини і під впливом мовленнєвого спілкування.

     У разі відхилення мовленнєвого розвитку від норми монологічне мовлення порушується більшою мірою, ніж діалогічне. Нерозвинення усного мовлення зазвичай призводить до порушення писемного мовлення різної складності.

     У психічному розвитку дитини мовлення має велике значення, виконуючи комунікативну, збагачувальну і регулювальну функції.

     Відхилення в розвитку мовлення позначаються на формуванні всього психічного життя дитини. Вони утруднюють спілкування з оточенням, нерідко перешкоджають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу.

     Принцип аналізу мовленнєвих порушень застосовують для своєчасного виявлення ускладнень у формуванні тих або інших сторін мовлення.

       Раннє розпізнавання можливих відхилень як в усному, так і в подальшому писемному мовленні дає змогу запобігти їм за допомогою педагогічних ( логопедичних ) прийомів.

 ПРАВИЛА МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ

Період мовленнєвого розвитку від 1 до 6 років є сенситивним, тобто особливо чуттєвим як до сприймання мовлення оточуючих, так і до впливу різних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

 Саме в цей період діти можуть особливо продуктивно оволодівати усним мовленням за умови гарного здоров'я дитини і сприятливого мовленнєвого оточення.

Новонароджене маля у кінці першого - на початку другого місяця життя починає зосереджуватися на звуках голосу дорослого. Потреба дитини чути мовлення настільки сильна, що у моменти, коли дорослого немає поряд, вона починає лепетати сама до себе.

Лише у процесі власного мовлення відбувається у дитини формування необхідних рухових і слухових навичок. Тому слід якомога частіше спілкуватися з малюком, спонукати його до називання предметів і дій; озвучувати власні дії з іграшками чи предметами; виконувати дїї, названі дорослим. Від 1 до 2 років діти дуже схильні до наслідування.

З 2 років починається період активного формування власного мовлення дитини. В мовленні з'являються досить складні частини мови: прикметники, прислівники, займенники, прийменники. У цей час діти дуже сприйнятливі до мови. Починають з'являтися у мовленні багатослівні речення. У 3 роки мовлення здорової, дитини є достатньо розгорнуте, вона вільно спілкується з дорослими, активно задає запитання; відповідає на запитання; може розповісти за допомогою дорослого знайому казку чи віршик.

Від 3 років до 5 років мовлення дітей розвивається дуже стрімко. Всі сторони мовлення в цей Період відшліфовуються і вдосконалюються.

Невиправлені помилки можуть закріпитися і залишитися у дитини на все життя. Вони не лише ускладнюють спілкування дитини, а й негативно впливають на засвоєння письма та читання. 

Поради батькам:

ЩО НЕОБХІДНО РОБИТИ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МОВИ ДІТЕЙ

1. Показувати і переміщати яскраві предмети.

2. Розміщувати предмети, що цікавлять малюка, біля нього, щоб їх можна було стукнути, пхнути, схопити, краще роздивитися.

3. Розмовляти з дитиною, уподібнюватися йому, називаючи його на ім'я.

4. Забезпечити дитину достатньою кількістю предметів для хватання і маніпулювання з ними.

5. Почати гратися з дітьми в такі ігри, як «Ку-ку», «Знайди сховане».

6. Організувати безпечне місце для дослідницько-орієнтаційної діяльності й забезпечити малюка яскравими предметами, які б він міг відшукати, переміщати і т. д.

7. Проговорювати свої дії.

6. Організувати безпечне місце для дослідницько-орієнтаційної діяльності й забезпечити малюка яскравими предметами, які б він міг відшукати, переміщати і т. д.

7. Проговорювати свої дії («Я кладу м'яч за спину, спробуй його дістати»).

8. Намагатися постійно ускладнювати ігри «Знайди сховане».

9. Гратися з ляльками, імітувати дії дитини та стимулювати її до уподібнення.

10. Пояснювати те, що відбувається («М'яч закотився під стіл, тому що ти ударив по ньому»).

11. Гратися з дитиною під час купання, використовуючи різноманітні плаваючі іграшки, в які можна наливати воду, зжимати їх і т. д.

12. Задавати запитання і давати дитині час знайти відповідь самому.

13. Забезпечити дитину іграшками для його символічних ігор.

Для того, щоб діти могли повністю проявити і розвинути свої здібності, вони повинні рости у середовищі, яке відгукується на їхні потреби.

Роль сім'ї в розвитку мовлення дітей дошкільного віку

Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання: як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема.

Мовленнєве виховання дитини починається в ранньому віці. Навички правильної мови, як і всі хороші навички, набуваються в сім’ї.

Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини не забутнє для самої дитини. Розвиток мовлення дитини, що закладене у сім’ї, розвиток в ній художніх смаків, має велике значення для подальшого життя. Сім’я може і повинна допомагати дошкільному навчальному закладу, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.

Мова будь-якої людини збагачується  і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства,  коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення.

З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам’ятати батьки і всі ті, хто  оточує дитину.

Вся увага та старання батьків повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.

Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно.

Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати. У розмові з дітьми батьки повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.

Більш всього можуть дати своїм дітям в їх дошкільний період самі батьки. Систематизувати хороші навички в справі розвитку мовлення дітей звичайний обов’язок самої матері.

Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення дитини з використанням народної творчості, звичаїв, традицій, визначених природних та історичних особливостей свого краю.

Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.

Від простої зрозумілої пісні, казки, образно і захоплююче розказаної де-небудь на дивані, який вміщує і матір, і дітей, виразно прочитаного вірша чи оповідання за столом, біля якого зібралася вся сім’я, душа дитини розцвіла б і набула хорошого враження добра і краси, яке залишає в ній незабутні сліди.

Яке б було щастя для окремої дитини і для культури народу, якби батьки зрозуміли, що мова є головним предметом в справі виховання, зрозуміли б значення особливої ролі і відповідальності в справі розвитку мовлення підростаючого покоління. Знімаючи з себе відповідальність, передаючи її навчальним закладам, вони наносять своїм дітям величезну шкоду.

Сім’я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови. Саме у сім’ї складається те чи інше відношення до літератури. Домашні сімейні читання, розповіді в сімейному колі, живі бесіди дітей з батьками та близькими людьми дають направлення літературному розвитку дітей, а також розвитку їх мовлення.

Бажано мати в сім’ї хоча б невеличку дитячу бібліотеку. Привчаючи дитину бережно ставитися до своїх перших книжок, буде закладено прагнення зберегти їх, як найкращих друзів, на все життя.

Мовленнєва пам’ятка – порадниця

Хороше мовлення дитини-запорука її успішного навчання у школі.

Дотримуйтеся рекомендацій пам’ятки:

1. Наполеглива робота логопеда, вихователів та систематичні заняття батьків із дитиною вдома. Адже «без хороших батьків немає хорошого виховання попри всі школи та університети» (І. Карамзін).
2. Мовлення батьків має стати прикладом для наслідування вашою дитиною.
3. Чітка і правильна вимова під час наслідування захистить дитину від недоліків у мовленні.
4. Цікавтеся і вчіться разом із дитиною правильно розмовляти українською мовою.
5. Нехай ваші заняття з дитиною будуть у вигляді мовленнєвої гри-забави.
6. Для занять вибирайте час, коли дитина перебуває у хорошому настрої. Добираючи ігри, зважайте на темперамент дитини.
7. Підбадьорте дитину та розпочніть вивчення матеріалу з простішого, поступово ускладнюючи його.
8. Заняття слід проводити двічі-тричі на тиждень. Тривалість мовленнєвого заняття з дітьми 5 років -15-20 хвилин.
9. Заняття-гру можна проводити в місці відпочинку, на природі, йдучи до дитячого садка.
10.  Підтримка з боку батьків та схвалення допоможуть дитині подолати труднощі і досягти чергової перемоги.